Кіріяк Вадим Викторович

/Files/images/2018_rk/poeti__amatori/Изображение 003.jpg

мешканець м. Татарбунари

Козацько – буджацька

Зашуміли комиші,

Та й попід Сасик – лиман.

Хто це птаха наполохав,

Звіра розігнав.

Це веде товаришів

Бессарабський отаман

І козацьку переможну

Пісню заспівав.

Приспів:

Нехай пісня лине,

Лине до дівчини.

Ген, за обрій, попереду

Як стріла летить

Через степ Буджацький

Йде загін козацький,

Від Дунаю до Дністра

Курява стоїть.

Чуби посивілі.

Поруч молодь жвава.

Та коли прийде біда

Вже не до віків.

То є перше діло

І нагальна справа.

Із неволі виручати

Браттів козаків.

Приспів:

Степ нічний зігріва

Полум’я багаття.

Дівки – зорі , поміж ними

Місяць молодець.

Бессарабські козаки

Запорізьким браття.

Брат за брата, кум за кума

Ворогам кінець.

______________________________________

Ода безвизу

Когда – то жил в России царь Петруша,
Был очень занят – никогда не бил баклуши.
Искал проблем на царственную жопу,
И наконец – то прорубил окно в Европу.
Прошли века – сто раз менялись власти,
Пришло и в нашу Украину «счастье».
Попробуй в совпадение не верь.
Зовут Петро, но этот сделал дверь.
Концерт, салюты, все безумно рады,
Теперь ломиться через форточку не надо.
В стране порядок, все проблемы позабыты,
Стучать не надо, заходи, открыто.
И я хочу в неведомые страны,
Провел ревизию своих карманов.
И досконально изучивши глобус.
Купил себе билеты на автобус.
Стою на автостанции счастливый,
В руках билет с биометричной ксивой.
« Бонжур Сарата!», «Гуден так – Арциз!»
С моей зарплатой соответственный безвиз.

_______________________________________

Рідна мова

Кавун луччє на баштані,
А не якійсь бахчі.
Марамбєлька у кармані,
Теж луччіше аличі.
Я влюблен у наше слово,
І нехай простять мене,
Бо життя не кольорове,
Бо моє життя цвітне.
Слово ж «мей» замінять любі,
Отвічаю за базар.
І зимой у мене в грубі
Не зола, а перегар.
Буна зіва, буна сара,
Бялу віну – всьо пойму.
Я живу в Татарбунарах,
Я люблю свою страну.

-------------------------------------------------------------

Лирический

В разрывы серах туч пыталось сонце,

Зля их отряды смелостью своей,

Послать хотя бы луч в мое оконце,

Что б чем – то скрасить траур хмурых дней.

Умолкли ноты трелей над полями,

В клубки смотали голубые нити грозы.

Лес тихо стонет мшистыми корнями,

Да иней – результат ночных морозов.

Уж месяц не видать закатов дивных,

А тропки, что струились под ногами,

Теперь в нарывах слякоти противной,

И прячутся , стесняясь меж кустами.

Ложится вечер пледом дню на плечи,

Лишь фитилек свечи, сражаясь с тенью

Пугает сонных пауков над печью.

Разнообразя в чем – то быт осенний.

К стеклу прилип клочок цветной афиши,

Там клоуны, факиры, эскимо.

Скребутся под полом тихонько мыши,

Короче не погода, а дерьмо.

________________________________________________________

Вірне рішення

В господарстві у Івана

Порядок як в банку.

Дріт колючий над парканом,

Нема тільки танка.

Рублі, долари, монети,

Сховане в матрасах.

Десь приблизно два бюджети

Річних Гандураса.

Може чоловік, та й має.

Бо з малку тямущий.

Що не так лежить – все знає,

Іван Небирущий.

Ще й займає він посаду,

Тут і не поспориш.

Навіть більшу чим завскладом,

Ванька - нічний сторож.

Загасила зорі ніч,

Заспала днина.

Менше стало – ясна річ

Кормів у скотини.

Та не всі таке сприймають,

Терпець увірвало.

Попередили – спіймають,

Місця стане мало.

Сяє блиском кожна хата,

На вікнах замазка.

Прийшло Великоднє свято

По нашому – Паска.

В Неберущих в хаті гості,

Як бджіл коло матки.

Навіть пес не їсть вже кості,

А склада з них хатку.

Ванька з хати до комори,

Із комори в хату

Гляньте всі – хіба це горе,

Коли ти багатий.

І не треба – мов накрало,

Кому яке діло.

То воно не так лежало,

Чи не так висіло.

Жаром вже пашить лице,

Треба змінювати звичку,

Весь покрився потом

«Ану зроблю як оце

Я іду з роботи.»

В ліву руку оселедця,

Пляшку під пахву – до серця

В зуби банку з квасом.

Кільце ковбаси на лобі,

Та й суне до хати

Такий собі Великодній

Кошик депутата.

Як тут з заду Ігорьок,

Син сестри, Маруськи

Та як гаркне « Хенде хох»

Рукі вверх – по – руські.

Ось тобі й прийшов капут

Все таки спіймали.

«Прощай, мамка повезут

Этапом к Байкалу».

Треба ж тобі таке свято

Аж посивів Ваня.

Рукам легче на багото,

Поважчало в штанях.

Стоїть стовпом побілілим,

Немов впав у кому.

Та тут дійшло – «Боже, милий

Та я ж в себе дома».

Прости господи, племяш

В мозги тобі вила.

Ото ж батько твій - алкаш

Народив дебіла.

А як тиск у гору скочить

Не дай тобі Боже

Очі бачуть, мозок хоче,

А руки не можуть.

А з іншої сторони,

Не страшно розору,

А от кожен раз в штани

То буде позору.

Тактику міняти.

Щоб не бігати до річки,

Часто штани прати.

Не прийшло на думку. Хвате,

Треба зупиниться.

Тепер ходе на роботу

В жінчиній спідниці

_____________________________________________________________

Прогноз погоди

Віє віхола надворі
Сніговим лушпинням.
Навіть миші у коморі
Марять потеплінням. .
В гості до Пантелеймона,
Завітав сусіда.
Щось примариться спросону,
То й біжить до діда.
Діду! Каже до Панька,
Чув про нову мову?
Знайти треба байбака,
Спитати погоду.
Має той гризун одну,
Надзвичайну вдачу.
Наперед усю весну,
Як у фільмі бачить.
Так отож, часу не гаєм,
Знайдемо те чудо.
Перші ми с тобою взнаєм,
Що весною буде.
Що воно в степу відбулось,
Але вже надвечір
Наші друзі повернулись,
З байбаком на плечах.
У дворі вже з півсела,
Мріють про відлигу.
Коли ждати вже тепла,
Що не всидиш в хаті.
А у хаті байбакові
Розтуляють очі.
Не питаючи у нього,
Чи він цього хоче.
Вже й лоскочуть поміж вух,
Підкида до стелі.
Вже літа байбачий пух
По усій оселі.
Не жаліють своїх рук,
Тіло все в напрузі
Але раптом – дивний звук.
У звірятка в пузі.
Шлунок ще стерпів тортур,
Та за зиму повні
Кишки від тих процедур,
Дали залп назовні
Хочте вірте, хочте ні,
Хто б що не балакав.
Портрет баби на стіні,
Від тих газів плакав.
Кіт та миші повтікали,
Геть від хімзагрози.
Навіть блохи пострибали
З сіней – до морозу.
Залишив всіх без вечері
Байбачисько бісів,
Бігли з хати так, що двері
Зняли з завісів.
І серед тієї кучі,
Прямо до народу
Вибігають два ведучі
Прогноза погоди.
Вся громада стрепенулась
затихли дебати.
Кожен дума,що ж це
Дійство може означати.
Дід Панько поважно крекнув
Оце значить, браття,
Весна буде така тепла,
Що не всиди в хаті!

Вадім Кіріяк, 2017 р.

________________________________________________________________

Заробітки

Гнат племінник запитав у дядька Федота,

Чи не може той надати будь – яку роботу.

Мовляв хоче заробити якусь копійчину,

Аби справити до літа нову одежину.

Дядько ледь не впав з ослону: «От повезло зрання!»

Аж поцілував ікону зчувше те прохання.

Та роботи як мух влітку, як курнику вошей

Аби в мене і у тітки вистачило грошей.

Дядько зранку на косарку, та й взявся до справи.

Гнат також скрутив цигарку, випив кухоль кави.

Федот конячину водить, та й сам скаче гопки,

А племінник вже проводить у носі розкопки.

Пообідав, покурив та й спати уклався,

Покуняв хвилин сто двадцять й до роботи взявся.

Та тут сечовий міхур проситься до вітру,

Потім знову перекур, ще й кави з пів – літри.

Сонечко за ліс сідає, Гнатик на воротах.

Вже з годину виглядає на дядька Федота.

До хатини чимчикує знесилена тітка,

А племінник вже рахує свої заробітки.

Федот капелюха зняв, глянув на дружину.

Каже: «Все порахував – братова дитина?

Я також підбив баланс, тож отримуй Гнате.

Оце тобі твій аванс, а оце зарплата!»

Вадим Кіріяк, 2017 р.

______________________________________________________________________

Безкоштовна медицина

Простудив причинне місце,

До лікарні треба.

Бо воно болить від болю,

Скачу аж до неба.

Просвітили на рентгені,

Здав аналіз сечі.

Ложуть у стаціонар,

Щоб не було втечі.

Прокололи нижче спини,

Ще й пігулок дали.

Сповіщаю до родини,

Ліпше мені стало.

Вже на виписку іду,

Результат хороший.

Залишилися за ліки,

Заплатити гроші.

Глянув в чек – «Віка петровські!»

Скільки? Скільки? Та невже?

Та у мене ж член Сваровські,

І яєчка Фаберже».

2017 рік

Кiлькiсть переглядiв: 126

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.