Павлюк Лариса Міколаївна

/Files/images/2018_rk/poeti__amatori/IMG_3719.jpg

мешканка міста Татарбунари

_________________________________________

Мої Татарбунари

Магічне в жовтні, навесні - бузкове,
П’янить акацій ніжна хуртовина.
Ти завжди зачаровано – казкове,
Немов остання зграя лебедина.
Тут все давно мені близьке й кохане:
І тихі роси, й райдуги барвисті.
Хай не змовкають вічнії фонтани,
В твоєму серці, миле моє місто!
Бо часом в грудні зацвітуть троянди,
Такі жагучі, істинно безгрішні
І заздрять зорі сповненим принади
Сліпучо – юним чарівницям вишням.
Застигли туї в варті урочистій,
Щось мріють верби в золотім роздоллі.
Тубі вклоняюсь, добре моє місто,
За всі найкращі хвилі в моїй долі!

__________________________________________________________________________

Золота казка

Так є. І буде , як було :

Кохане літо відцвіло

І не помітили, як сталося –

Пішло собі й не попрощалось.

А казка осені снує

Бабинолітні білі сіті…

Хто відповість мені : чи є

Щось золотіше в Божім світі?

Бо золотий на серці щем:

Відкрилась золота сторінка,

Хоч небо інколи дощем

Так плаче, мов самотня жінка.

І тихо мовить: все одно

Я не старію, а мудрію,

Хоча літа минули сном,

Та золоту лишили мрію.

Так є. І завжди так було.

Так наше літо відійшло,

Немов привиділось – приснилось,

А в серці золотом лишилось…

м. Татарбунари
Л.М.Павлюк
Кiлькiсть переглядiв: 136

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.