Бібліотечні клуби за інтересами

Шановні колеги !

Сьогодні значення бібліотеки як осередку культури, центру спілкування та інформації стає дедалі важливішим. В останні роки багато говорять і пишуть про те, якою має бути сучасна бібліотека. Практика показує, що погляд на бібліотеку тільки як на інформаційний центр вузький і однобокий. Насправді її можливості набагато ширші. Все частіше бібліотеки стають центрами суспільного і культурного життя населення міста, успішно сприяючи популяризації книги та поширенню читання. У зв'язку з цим значно зростає роль дозвіллєвої функції. Творчі аматорські об'єднання читачів: клуби, гуртки, студії - міцно увійшли в практику бібліотечної роботи. Їх популярність і життєздатність визначаються не якоюсь особливою темою або надзавданням, а головним чином атмосферою. Вільне, невимушене спілкування є дуже корисним для людей. Потужним імпульсом для розвитку клубів при бібліотеках стало прийняття ще у липні 1986 року «Положення про аматорські об'єднання, клуби за інтересами».

В цьому документі було визначено основні напрямки змістовної діяльності клубів. На основі цих ознак були виділені:

• об'єднання громадсько-політичної спрямованості (клуби політичної інформації, політклуби, клуби виборців, клуби міжнародників, клуби філософів, ін.);

• об'єднання інтернаціоналістичної, патріотичної та військово-патріотичної спрямованості;

• об'єднання виробничої та науково-технічної спрямованості (клуби ділових зустрічей, клуби економістів, новаторів, раціоналізаторів і винахідників, клуби технічної творчості - радіоаматорів, технічного моделювання, картингу та ін.);

• об'єднання природничо-наукової спрямованості (любителів астрономії, садівників, квітникарів, акваріумістів, собаківників, любителів кішок та ін.);

• об'єднання морально-етичної спрямованості (дискусійні клуби);

• об'єднання естетичної спрямованості (любителів музики, театру, кіно, літератури, пісні, образотворчого мистецтва, танцю, фотомистецтва, декоративно-прикладного мистецтва і т. п.);

• фізкультурно-оздоровчої спрямованості.

Організаційна структура клубу за інтересами

Клуб- це добровільне об'єднання людей на основі єдності інтересів до певних проблем: громадських, технічних, літературних, музичних і т.д. Клуб - це місце спілкування, обміну думками, що сприяє вдосконаленню і розвитку різнобічних знань у різних сферах діяльності, становленню особистості. В основі різних клубів лежить певна зацікавленість людей, їх захоплення, покликання, закладений у них творчий потенціал. Особлива роль клубів полягає в організації інтелектуального спілкування, створення атмосфери колективізму, виробленні навичок громадської діяльності, в наданні можливості емоційної, психологічної розрядки. Читачі об’єднуються в клуби за різними інтересами та захопленнями, але інтерес до книги є спільним і важливим для них елементом. Одна з причин успішності та популярності клубу - правильний вибір його тематичної спрямованості. Для цього потрібно спочатку визначитися, для якої категорії читачів ви хочете створити клуб, потім за допомогою спостережень, індивідуальних бесід з'ясувати інтереси цієї групи читачів, і відповідно до виявлених інтересів - визначити профіль клубу. Тільки після цього можна приступити до організаційних заходів.

Організаційна структура клубу за інтересами складається з кількох компонентів: керівник, рада (актив) клубу, члени клубу, об'єкт впливу (учасники клубних заходів).

Керівник- він же організатор, а нерідко й фахівець. Його завдання - не тільки поповнювати власні знання, а й сприяти пізнавальній активності членів клубу.

Рада (актив)- основний орган самоврядування клубу. Він приймає рішення та організовує їх виконання. Кожен член ради веде певну ділянку діяльності клубу, або виконує конкретні завдання з організації та проведення заходів.

Члени клубу- його основне, найбільш активне ядро (15-20 чоловік). Саме вони беруть участь у розробці та здійсненні заходів, встановлюють контакти з різними організаціями.

Етапи створення клубів за інтересами

Перший етап- прийняття рішення про створення клубу. Ініціатива може виходити як від читачів, так і від бібліотекарів. Читацька ініціатива, звичайно, досить позитивна і бажана, однак, як показує практика, найчастіше ініціатором створення клубів за інтересами є працівники бібліотек. При цьому простежується цікаве явище. Бібліотекарі організовують клуб, виходячи зі своїх інтересів. Якщо бібліотекар любить вірші, він створює клуб любителів поезії, якщо захоплюється музикою - клуб шанувальників музики, добра господиня організовує клуб «Господарочка» і т. д. Це одна з позитивних сторін професії бібліотекаря, оскільки крім професійних інтересів на робочому місці можна реалізувати свої захоплення, хобі. Недарма кажуть, що для отримання доброго результату до справи треба докласти душу. У тому, що бібліотекар з душею віддається своїй справі, - важлива запорука успішної роботи. Його небайдужість, особиста зацікавленість, безсумнівно, передадуться читачам, він буде заражати їх своїм ентузіазмом. Творчий бібліотекар зуміє організувати діяльність клубу так, щоб він став цікавим, бажаним місцем проведення вільного часу для читачів.

Другий етап- організація творчих контактів, встановлення зв'язків з установами, що можуть бути корисні в діяльності клубу.

Третій етап- виявлення та залучення читачів до діяльності клубу. Необхідно зібрати якомога більше побажань читачів, вивчити їх інтереси, щоб найбільшою мірою відповідати їх очікуванням.

Четвертий етап- розробка символіки та атрибутики. З сучасних позицій її можна і потрібно розглядати як частину реклами. Можна розробити емблему клубу, його девіз, значок, навіть гімн. Найчастіше тут присутні елементи гумору, при оформленні використовуються знайомі символи. Багато бібліотек оголошують конкурси з призами за найкращий проект. Психологи вважають, що наявність символіки, атрибутики дозволяє відчувати себе членом якоїсь спільноти, сприяє згуртуванню групи.

П’ятий етап- вибір органів самоврядування - голови, членів ради, активу.

Шостий етап- планування роботи клубу. Планування є реалізацією маркетингового підходу, що полягає у просуванні послуг на ринок, тобто до читачів, користувачам. Як відомо, плани бувають довгострокові (річні, перспективні) і оперативні (місячні, квартальні).

Сьомий етап- розробка основних форм засідань клубу. Вся видима частина діяльності клубу - його засідання. Як показала практика, найбільш плідна діяльність тих клубів, засідання яких різноманітні. Вони можуть проходити у формі різних масових заходів, традиційних та інноваційних. Це літературні, літературно-музичні вечори, що в сучасних умовах часто проводяться за зразком салонів, віталень. Дискусія, диспут також можуть зацікавити читачів. Можна організувати вечір запитань і відповідей, конкурси, змагання і т. д. Досить поширеною формою стають зустрічі з цікавими людьми. Запрошені на засідання клубу стають бажаними гостями, що забезпечує плідне спілкування.

Восьмий етап- популяризація літератури, стимулювання читацької та пізнавальної діяльності. Це обов'язкова умова функціонування бібліотечних клубів за інтересами - те, що визначає його специфіку.

Клубза інтересами повинен мати свою документацію:

- Статут(положення). Основоположний документ клубу. Статут, як правило, починається з епіграфа, що може бути гаслом і девізом. Затверджується керівником організації, установи, на базі яких він створений.

У цьому документі прописані всі основні сторони організації та діяльності клубу: найменування, ким організований, де і для кого; цілі і завдання; права та обов'язки членів; створення клубу і органи самоврядування; структура клубу.

Планроботи є важливим документом клубу, де вказуються назва заходів, термін виконання, відповідальні особи.

Паспортклубу за інтересами є також не менш важливим документом. Він потрібен як і положення чи статут.

Бажаємо Вам успіху у створенні аматорського клубного об'єднання.

Додатки

Паспорт клубу за інтересами ( приблизна схема)

Назва клубу: ______________________________________

Адреса: __________________________________________

Номер телефону базової установи ____________________

На базі , якого установи створений ___________________

Рік створення ____________________________________

Де проводяться засідання ___________________________

Характер об’єднання _______________________________

Цілі об’єднання ___________________________________

Традиції _________________________________________

Регулярність занять, дні зустрічей, (не менше одного разу місяць):

___________________________________________

Кількість учасників : _______________________________

Примірне положення про молодіжний клуб "Романтик"

Девіз клубу:

"Завтра знай більше, ніж сьогодні!"

I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.

1.1. Молодіжний клуб "Романтик" створюється в бібліотеці _____________, за участю в його роботі комітету у справах молоді адміністрації.

1.2 Для реалізації своїх цілей клуб вирішує наступні завдання: виражає і захищає інтереси членів клубу; підтримує ініціативи, спрямовані на інтелектуальний, духовний і творчий розвиток членів клубу; залучає в свої ряди нових членів клубу; виховує культуру читання; організовує і проводить молодіжні заходи в бібліотеці; здійснює спільну діяльність з комітетом у справах молоді адміністрації, з школами та іншими учбовими закладами району.

1.3. Долучає до діяльності клубу "Романтик" усіх осіб, зацікавлених в його роботі.

II. ЧЛЕНИ МОЛОДІЖНОГО КЛУБУ "РОМАНТИК", ЇХ ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ.

2.1. Членом молодіжного клубу "Романтик" може бути будь-яка молода людина віком від 14 до 21 року, що визнає Положення про клуб і є читачем бібліотеки.

2.2. Членство в клубі є добровільним.

2.3. Члени клубу мають право вийти з складу клубу, заздалегідь повідомивши про це раду клубу.

2.4. Члени клубу мають право:

висувати, обирати і бути вибраними в раду клубу; брати участь в роботі клубу з правом вирішального голосу при розгляді основних напрямів діяльності клубу.

III. УПРАВЛІННЯ КЛУБОМ.

3.1. Клуб діє на основі рівності його членів, поваги особистої гідності і думки кожного члена клубу;

3.2. Керівним органом Клубу є рада молодіжного клубу "Романтик". Рада координує і спрямовує роботу клубу.

Орієнтовна схема плану роботи Клубу

Термін проведенняФорма та назвазаходуВідповідальний
Січень

Примірна формаведення списку членів Клубу

(з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»від 01.06.2010 № 2297-VI зі змінами та доповненнями по 30.05.2014)

П І БРікнародженняМісценавчанняМісцероботиБудинок,Адреса,телефонВідповідальнийза ___________

Орієнтовна схема ведення щоденника

Дата проведеннязустрічей (заходи)Форма і назва заходуКороткий опис заходуКількість присутніхКороткий аналіз (позитивні сторони та недоліки)

Класифікація інформаційних продуктів і послуг бібліотек

Бібліотека – один з виробників інформаційних продуктів і послуг, основний і історично первинний інформаційний інститут, що забезпечує суспільне використання соціально значущої документної інформації.

Успішність функціонування бібліотеки залежить від конкурентоспроможності інформації.

Бібліотечна послуга

Бібліотечна послуга – це конкретний результат бібліотечного обслуговування (корисний ефект бібліотечної праці), що задовольняє певну потребу користувача бібліотеки.

Стандартний спектр бібліотечних послуг

Надання абонентові в користування бібліотечного фонду, довідково-пошукового апарату, бібліотечних приміщень, устаткування і меблів.

Допомога абонентові в розшуку необхідних відомостей про документи.

Пошук і доставка документів.

Інформування абонентів про відповідні його потребам документи.

Формування інформаційної культури користувача.

Свою інформаційну потребу читач формує у вигляді словесного запиту, який не завжди адекватно передає зміст потреби. Тому уміння уточнення читацького запиту є обов’язковим компонентом професійної підготовки бібліотекаря.

Предмет бібліотечних послуг:

· Документи або послуги

· Бібліографічна інформація (бібліографічні списки і т.д.)

· Факт або підбірка фактів

· Тематика підбірки і дайджести

· Консультації, що полегшують читачам самостійний пошук інформаці, роботу з традиційними і електронними документами.

До розряду обов’язкових віднесені наступні послуги:

· Отримання інформації про наявність в бібліотечних фондах конкретного документа

· Отримання повної інформації про склад бібліотечних фондів через систему каталогів і інші форми бібліотечного інформування

· Отримання консультативної допомоги в пошуку і виборі інформації і виборі джерел інформації

· Отримання в тимчасове користування будь-якого документа з бібліотечних фондів

· Отримання документів або їх копій по МБА

Таким чином, традиційно «бібліотечними» можуть бути визнані послуги, реалізовані на базі документних фондів бібліотек і їх об’єднань (систем). Надання послуг, у свою чергу, вимагає створення специфічних бібліотечних продуктів: каталогів, картотек, БД, бібліографічних списків, покажчиків літератури, інформаційних бюлетенів і т. п.

А також орієнтація інформаційного обслуговування на використання сукупних інформаційних ресурсів суспільства (ел. Каталоги і т. д.)

Види послуг:

· Документні послуги – представлення первинних і вторинних документів

· Фактографічні

· Науково-аналітичні

· Копіювально-розмноржувальні

Інформаційні продукти

Інформаційний продукт є результат створення або переробки інформації в документованій формі, що допускає багатократне використання продукту в процесі задоволення інформаційних потреб.

Інформаційна послуга

Інформаційна послуга – надання користувачеві інформаційних продуктів (раніше підготовленої інформації) відповідно до запиту, що раніше поступив, або виявленої інформаційної потреби.

Соціологічні дослідження в бібліотеках

(методика організації і проведення)
2015

Методичні матеріали “Соціологічні дослідження в бібліотеках” (методика організації і проведення) розроблені з метою надання допомоги безпосередньо бібліотечним фахівцям, які займаються проведенням соціологічних досліджень в бібліотеках і самостійно вивчають наукові основи соціології. Запропоновані методичні поради мають інформаційно-аналітичний характер і лежать в основі всієї соціологічної роботи бібліотеки. Розглядаються елементи побудови програми соціологічного дослідження, методика визначення вибіркової сукупності, кількісні та якісні методи збирання та аналізу одержаної інформації. Для більш доступного сприйняття в матеріалах наведені приклади із загальнодержавних, регіональних і обласних досліджень.

Нинішні соціально-економічні умови ставлять перед бібліотеками актуальні завдання – визначення нових соціальних орієнтирів і належного місця у системі забезпечення і максимального задоволення інформаційних, освітніх, культурних запитів і потреб користувачів, зміни характеру взаємовідносин з ними, зміцнення зв’язків з населенням, забезпечення підвищення якості своєї діяльності. Але оптимізувати діяльність бібліотек, максимально наблизивши її до сучасних умов, можливо тільки, вивчаючи сучасний стан роботи бібліотечних закладів. Саме на це націлені соціологічні бібліотекознавчі дослідження, які в останній час знаходять розповсюдження в бібліотечній практиці.

Соціологічні дослідження – це система логічно послідовних методологічних та організаційно-технічних процедур, зв’язаних між собою єдиною метою-одержати достовірні дані про явища або процеси для їх наступного використання. На основі зібраної інформації приймаються управлінські рішення, виробляються конкретні рекомендації щодо переорієнтації домінуючих функцій бібліотеки, розвитку інформаційних ресурсів та послуг для створення позитивного іміджу у суспільстві.

Планування та організація соціологічного дослідження

Одним з основних мотивів проведення соціологічного дослідження є необхідність мати найбільш широку актуальну і змістовну інформацію про ті чи інші аспекти функціонування бібліотеки, оцінки і побажання, які слід враховувати в організації, управлінні і плануванні діяльності бібліотечного закладу. Рішення щодо соціологічного дослідження повинно бути обґрунтованим до його практичної або наукової доцільності.

Тема дослідження обирається на основі проблемної ситуації за дорученням керівництва бібліотеки і якщо необхідно, обговорюється з фахівцями підрозділів бібліотеки, зацікавленими в його розробці. Однією з найважливіших умов успішного проведення дослідження є вибір і затвердження теми демократичним шляхом за умови повної узгодженості з усіма членами робочої групи, що працюють над дослідженням. Під час обговорення оцінюється її актуальність, практична значимість. Тема включається в робочий план бібліотеки. У процесі укладання програми дослідження тема може додатково уточнюватись, більш конкретизуватися. Формулювання теми повинно бути чітким, лаконічним, конкретним і відображати об’єкт і предмет явища бібліотечної справи, що вивчається. Після затвердження теми необхідно визначити, який вид соціологічного дослідження буде найбільш оптимальним для її розробки.

Види соціологічних досліджень

Соціологічні дослідження поділяють на два типи: опитування громадської думки і власне соціологічне дослідження.

Опитування громадської думки являє собою збирання інформації про думку певного контингенту населення чи користувачів бібліотек з якогось актуального питання. Такі опитування знайшли в останній час широке використання в бібліотеках. Ці дослідження проводяться за неповною програмою або взагалі без неї.

Отримані результати опитування громадської (читацької) думки викладаються у вигляді простих таблиць відповідей респондентів. Назвами таблиць є питання анкети чи інтерв’ю у тому ж вигляді, в якому вони пропонувалися респондентам. Обов’язково необхідно вказувати обсяги генеральної та вибіркової сукупностей.

Власне соціологічне дослідження є вивченням суті предмета дослідження та його зв’язків з іншими елементами соціального світу. У цих дослідженнях найважливішим етапом роботи є підготовка програми.

Розрізняють три основні види дослідження: розвідувальне, описове, аналітичне.

Розвідувальне дослідження – найпростіший вид конкретно-соціального аналізу, який дозволяє вирішувати прості за змістом завдання.

Наприклад, його використовують тоді, коли необхідно виявити ступінь задоволення користувачів бібліотеки роботою закладу в цілому або його окремих підрозділів, оціночну реакцію користувачів бібліотеки на якість заходу, події, що відбулися чи відбуватимуться у бібліотеці.

Етапи соціального дослідження

Виділяється декілька етапів дослідження: підготовчо-організаційний, масове збирання та обробка даних, їх аналіз і підготовка висновків, впровадження отриманих результатів у практику.

Кожний етап якісно відрізняється один від одного, але без послідовного вирішення завдань одного етапу неможливо переходити до наступного.

Найбільш складним є підготовчий етап дослідження, тому що він являє собою теоретичну основу усіх інших дослідницьких процедур. Помилки та прорахунки, допущені на цьому етапі, дуже важко або й неможливо виправити у подальшому. І відповідно витрати часу на нього значно більші, ніж на всі інші етапи.

1. Підготовчий або підготовчо-організаційний етап включає обов’язково передпрограмне вивчення проблеми, складання та затвердження робочого плану дослідження, розробку та затвердження програми дослідження, підготовку інструментарію (розробка анкет, бланків інтерв’ю, інструкцій інтерв’юєрам, опитувачам та розмноження цих документів), випробування, перевірку інструментарію.

2. Другий етап – масове збирання та обробка даних являє собою збирання інформації, підготовку зібраних даних до обробки (відбраковка, узагальнення відкритих відповідей), обробку одержаної інформації.

3. Третій етап – це аналіз та інтерпретація даних. До нього входить аналіз результатів математичної обробки одержаної інформації, розробка висновків та пропозицій (рекомендацій) за результатами соціологічного дослідження, складання підсумкового документа про соціологічне дослідження (інформація, інформаційна або аналітична записка, звіт та додатки до нього).

4. Четвертий етап – це впровадження одержаних результатів у практику. Він має 2 частини: складання доповідної записки і підготовка проекту розпорядчого (директивного) управлінського документа щодо заходів чи пропозицій за результатами дослідження.

Програма соціологічного дослідження

Програма – це основний фундаментальний документ соціологічного дослідження, який містить методологічні (теоретичні) та методичні (організаційні) основи дослідження.

Методологічний розділ програми включає:

- обгрунтування проблеми дослідження (чому проводиться );

- визначення об’єкта дослідження (де, серед кого проводиться ), і предмета дослідження (що виявляється, які соціальні зв’язки, відносини );

- визначення мети дослідження (чим і для кого буде корисним ) основних завдань, виконання яких необхідне для її дослідження;

- визначення основних та додаткових робочих гіпотез (припущення, що стосуються окремих зв’язків між елементами об’єкту, а також внутрішні і зовнішні фактори, що впливають на стан і розвиток).

Методична (організаційна) частина включає:

- методику дослідження (методи збирання, обробки та аналізу документів);

- формування вибіркової сукупності (тип вибірки, структура вибіркової сукупності, обсяг вибірки);

- інструментарій для збору інформації (анкети, тести, інструкції інтерв’юєрам, опитувачам);

- послідовність обробки одержаних даних;

Програма повинна бути глибоко продуманою в усіх своїх складних частинах. Тільки тоді вона може стати запорукою успішного проведення дослідження.

Тому підготовча фаза дослідження, тобто перед програмне вивчення проблеми, є найбільш відповідальним, тому що теоретичні та методологічні прорахунки, припущені на цьому етапі, вже неможливо буде виправити в подальшому. Підготовка дослідження – тривалий і складний процес, що відбирає більше часу, ніж всі інші етапи. Серед соціологів існує думка, що розробка гарної програми потребує не менше половини інтелектуальних витрат всього дослідження.

Обґрунтування проблеми дослідження

Початком усякого соціологічного дослідження є проблемна ситуація.

Проблемна ситуація – це протиріччя між нашим усвідомленням необхідності будь-яких дій та незнанням шляхів їх вирішення. Проведення в останні роки більшості досліджень викликано невідповідністю стану бібліотечного обслуговування сучасним вимогам. Необхідно шукати нові та удосконалювати існуючі форми роботи з користувачами бібліотек, змінювати структуру книжкових фондів, перебудовувати інформаційну та довідково-бібліографічну роботу. Також мають бути уточнені функції бібліотек, різні закономірності процесу читання в сучасних умовах, тенденції розвитку різних видів бібліотечно-інформаційних ресурсів.

В прикладному соціологічному дослідженні можна замість формування проблеми скласти список конкретних запитань, на які необхідно одержати відповіді.

Формулювання гіпотез дослідження

Обов’язковим процедурним моментом соціологічного дослідження є формулювання гіпотез.

Гіпотеза – це наукове припущення, висунуте для пояснення будь-яких фактів, явищ і процесів бібліотечної роботи, яке необхідно підтвердити або спростувати.

Вирішальною перевіркою істинності гіпотези є досвід, практика. Гіпотеза повинна відповідати наступним вимогам: обов’язкова перевірка положень, що висунуті, логічна простота, володіння передбаченою силою, зв’язок з попередніми знаннями. Гіпотеза повинна передбачувати можливості використання тих чи інших методичних і технічних процедур.

У противагу гіпотезі може виставлятись контргіпотеза, яка відповідає тим же вимогам, але має досконало протилежне пояснення фактам, явищам і процесам, які вивчаються.

Досвід, практика повинні показати істинність, вірогідність гіпотези або контргіпотези.

В описовому або аналітичному дослідженні звичайно виставляється не більше 4-5 гіпотез (інколи 2-3), які між собою не повинні конкурувати.

Об’єкт та предмет дослідження

Об’єкт соціологічного дослідження – це явище, або процес, на які спрямоване соціологічне дослідження. У нашому випадку це може бути установа, колектив, реальний бібліотечний процес чи явище, що вивчаються окремо або у складі певних груп, осіб (бібліотекарів, читачів). Чітке виділення об’єкту сприяє вірному визначенню предмета дослідження.

Предметом соціологічного дослідження є сторони об’єкту, які підлягають вивченню. Предмет дослідження завжди визначається конкретним формулюванням відповіді на питання: “Що вивчається?”

Цікаві форми масової роботи в бібліотеці

1.Вечер-імпровізація

Це діалогова форма роботи, яка дозволяє розкритися кожному учаснику вечора. Головна умова - говорити про коханого та добре знайомому в літературі та музиці так, щоб запалити іскорку розуміння в душах тих, хто слухає (звучать улюблені вірші, бардівські пісні). Наприклад, вечір-імпровізація «Пока горит свеча». Обов'язковий атрибут цього передноворічного вечора - свічки (можна тримати перед собою свічку і розповідати, а потім, закінчивши свою розповідь, читання віршів, передати її наступному). Гості повинні бути підготовленими, ерудованими людьми. Ведучий вечора «незримо» присутній серед гостей і підтримує діалог-спілкування. (Джерело: Бібліотека, 2003, №3, С. 75 - 77.)

2. «Літературний вернісаж»

У творчості багатьох поетів, письменників є цикли «Літературні портрети», які присвячені відомим діячам культури, літератури, мистецтва (у М. Цвєтаєвої є цикли: про Пушкіна, А. Ахматової, О. Блок, В. Маяковський). Учасники діляться на дві команди: одна представляє «портрети»: дає коротку анотацію, читає вірші чи прозу представленого в «портреті» автора. Інша група повинна назвати того, про кого йде мова.

У 2-му турі роздають гравцям «поетичні листівки» - на яких уривки з літературних творів тих авторів, імена яких будуть представлені на «вернісажі». Автор віршів на листівці не вказано. Його потрібно відгадати. (Джерело: Бібліотека, 1994, №11).

3.Літературний «калейдоскоп»

Слово «калейдоскоп» в перекладі з грецького означає - «Красивий вигляд» і ... скоп - трубка з дзеркальними пластинками і осколками різнокольорового скла, в якій можна спостерігати швидко змінюються симетричні колірні візерунки. Це дитяча іграшка. А в переносному сенсі - калейдоскоп - це швидка зміна осіб, подій, в даному випадку, пов'язаних з літературою, творчістю письменників. Можна брати якісь окремі факти з біографій письменників, історії створення їхніх творів, уривки з фільмів за творами, вікторини та літературно-поетичні конкурси. Найголовніше - щоб це було дуже цікаво, і читач подумки вигукував здивовано «Ах! Як здорово! Як цікаво! »

4. «Літературне караоке»

Це конкурс читців, що проводиться під музичний супровід. Як в караоке - звучить мелодія, і ми співаємо пісню, так в літературному караоке - звучить музика, і ми читаємо вірші. Музичний супровід підібрано до ритму, розміром вірша, і навіть до того настрою, яке воно несе. Читець заздалегідь не знає, яке він читатиме вірш і під яку мелодію. Він повинен інтуїтивно вловити ритм вірша і музики, і тоді вийти прекрасне літературно-музичне виконання поезії.

5. «Цивільний форум»

У роботі з молоддю можна використовувати таку діалогову форму як «громадянський форум», засновану на досвіді США. В основі форуму лежить зважений діалог, пошук відповідей на питання в процесі дискусії на соціально значиму тему. Теми громадянського форуму: «Яка армія нам потрібна?», «Дитяча злочинність: де вихід?», «СНІД: як уповільнити епідемію?», «Корупція: як її перемогти і чи можливо?» Та ін. (Джерело: Бібліотека, 2003 , №5, С. 6 - 8).

6.Вечір-памфлет

Що таке памфлет? Це злободенне публіцистичний твір, мета і пафос якого - викриття (цивільне, соціально-політичне). Памфлетність може бути присутнім в різних художніх жанрах (п'єса-памфлет, роман-памфлет). Приклад: щоденник І. Буніна «Generation П»).

Мета вечора-памфлету - засудження якихось вад, явищ життя - пияцтва, наркоманії, тютюнопаління та т.п. Потрібно широко використовувати художні твори, в яких ці явища знайшли відображення, періодику. Тут же необхідний розповідь про цікаві захоплення, різних видах дозвілля, зустрічах з людьми, які присвячують свій вільний час хобі.

7.Вечір-репортаж

Це форма запозичена з передач TV і радіо. Проводиться у формі живого репортажу-інтерв'ю. Ведучий-репортер - задає питання (з питаннями присутніх потрібно ознайомити заздалегідь) учасникам вечора, дає коментарі до відповідей. Один і той же питання задається декільком учасникам, вони висловлюють власну точку зору, їх думки можуть співпасти або вилитися в дискусію. Добре, якщо за ходом такої дискусії стежитиме спеціаліст (педагог), він же зробить висновки в кінці заходу, підведе підсумки. Бібліотекар повинен оформити виставку по темі вечора-репортажу, зробити якісний огляд.

8.Вечір розгаданих і нерозгаданих таємниць («Таємниці навколо нас»)

Мета вечора - привернути увагу до наукових відкриттів, невирішеним проблемам, до різних явищ навколишнього світу. В центрі уваги - гіпотези, версії, відкриття з різних галузей знання - медицини, природничих наук, психології, історії, нез'ясовні явища - НЛО, телекінез, телепортація, полтергейст, сингулярність і т.п. Теми: «Гіпноз: Можливості, секрети», «Таємниця Атлантиди: Легенда? Правда? »,« Таємниця Тунгуського метеорита »,« Дельфіни - загадка моря »,« Чи можлива передача думок, почуттів на відстані? »,« Штучний інтелект До 2030 р - чи реально? »І т.п.

9. «Військовий« вогник »(по типу TV передачі« Від усієї душі »)

Зустріч з ветеранами Великої Вітчизняної війни, які діляться своїми спогадами за чашкою чаю, живе спілкування, концертні номери (за заявками ветеранів), розповідь про них (про ветеранів), цікаві моменти з їхньої біографії. Створення дуже затишною комфортної душевної атмосфери.

10.Бібліотечний калейдоскоп (в День бібліотек)

За типом «Літературного калейдоскопа». Бібліотеки-філії демонструють фрагменти цікавих заходів, сценки з бібліотечного життя, театралізовані фрагменти. Швидка зміна осіб, подій, пов'язаних з бібліотекою, бібліотекарями, читачами.

11.Вечір-концерт; Вечір-дивертисмент

Вечір-концерт - текстовий матеріал перемежовується з концертними номерами (виконання «наживо» або відео, аудіозапис, наприклад - вечір-концерт «Романсу трепетні звуки», «Я пам'ятаю вальсу звук чарівний» і ін.)

Вечір-дивертисмент - дивертисмент (від франц. - Розвага) програма з номерів різних музичних жанрів (популярні арії, танці, комічні монологи та сценки - з'явилися в 17 столітті). В канву вечора входять номери різних музичних жанрів, з метою створення атмосфери відпочинку, спілкування з прекрасним.

12. «П'ять хвилин з мистецтвом»

Це гнучка, легка форма прилучення до мистецтва. В ній реалізується принцип «малої дозування» (тобто розрахований на людей, які не привчених до художнього мислення). Тому спілкування з мистецтвом повинно бути недовготривалим і малооб'ємним.

Назва говорить сама за себе, підлітки протягом коротких, але емоційно напружених хвилин сприймають одне або кілька творів. Ні аналізу, ні оцінок не проводиться. Зміст даної форми заходу - у вільному спілкуванні та висловлюванні враження про твір мистецтва. Ні спроби нав'язати якусь точку зору, навіть якщо мова йде про роботу маловідомого або всесвітньо відомого художників.

Методично такий тип спілкування грунтовно продумується. Тут важливо все: інтер'єр, розстановка стільців, демонстраційне місце, момент пред'явлення твори, вступне слово для психологічного настрою, контакту, заключний момент. Це не разовий захід, його краще проводити циклами. Відбір матеріалу у зв'язку з ювілейною датою художника, а, може бути, відповідно до настрою бібліотекаря (тематичний, «жанровий» пейзаж, натюрморт, портрет тощо).

Найкраще рішення ситуації - використання подвійного художнього ряду, коли одночасно демонструються твори різного виду і одне з них виступає в ролі фону, підсилювача враження. Наприклад, демонструється репродукція картини Боттічеллі «Весна» в супроводі музики Вівальді або портрет Струйской (художник Рокотов) під звуки ноктюрна Шопена. При цьому активізуються два психологічних канали сприйняття: візуальний і аудіальний, обопільно один одного підсилюють. Дуже важлива інформація про твір, вона повинна бути доступною, зрозумілою і цікавою. Наприклад: Загадка портрета Джоконди (Леонардо да Вінчі), Таємниця життя і смерті Нефертіті, Героїні картин Боровиковського та ін. У підсумку сильне враження. Позитивні емоції викликають інтерес до мистецтва і бажання нових хвилин естетичної насолоди.

13.Шок-урок, шок-цитата

Шок-урок зазвичай готуватися по остроактуальной проблемі - наркоманії, СНІДу; наприклад, шок-урок: «Наркотики: Подорож в один кінець». Основа шок-уроків: листи, одкровення, сповіді молодих наркоманів. Матеріал свідомо не редагується. Повністю зберігаються зміст і лексика одкровень. Добре, якщо є відеофільм з теми уроку. В структуру уроку також включаються офіційні дані про стан боротьби з наркоманією в країні та місті.

Шок-цитата використовується при оформленні книжкових виставок. Наприклад, виставка «Книги-ювіляри». При поданні повісті М.Гоголя «Страшна помста» поряд цитуючи І. Буніна можна використовувати і висловлювання А.Ремизова: «А Гоголь мені припав не по зубах: і те, що не« по-російськи », чогось незвично, теж говорили, що дуже смішно і страшно, але нічого смішного і страшного я не відчув, а малюнки сліпі - для моїх очей нічого не вимальовувалося ... ». Тобто використовується цитата, що йде врозріз із загальноприйнятою думкою, що викликає подив і бажання посперечатися.

14.Бібліотерапевтіческіе годинники

Бібліотерапія в дослівному перекладі означає «лікування книгою» (від грец. Biblion - книга і theraрeia - лікування). Згідно з визначенням, прийнятим Асоціацією лікарняних бібліотек США, бібліотерапія означає "використання спеціально відібраного для читання матеріалу як терапевтичного засобу в загальній медицині і психіатрії з метою вирішення особистих проблем за допомогою спрямованого читання". Спочатку «терапевт» - це мудрець, мислитель, бездоганний подвижник-аскет, який присвятив життя духовному, вищим силам. Або, кажучи зниженими сучасною мовою, скоріше «інформаційний працівник», лікуючий сучасним Словом. Бібліотерапія, Книготерапія - суть цього явища в тому, що книга, читання сприяє одужанню людини, підтримці позитивного психологічного балансу в його душі. Мистецтво слова, прекрасного, розумного, доброго, здатне викликати переворот у душі людини - змінити його погляди - настільки велика сила художньої літератури. Давайте також згадаємо, де вперше зародилася бібліотерапія (не з легенди, а насправді). А зародилася вона в монастирях, в монастирських бібліотеках. Лікував пастир словом Божим.

«Словом можна вбити. Словом можна врятувати. Словом можна полки за собою повести ». Під «бібліотерапією» розуміють вплив художньої літератури на психіку людини (страждаючого неврозами), об'єднавши вплив слова (тональність голосу, емоційний фон - все це має велике значення) і музики. Слово лікує - це істину знали древні, як і те, що музика благотворно впливає на все живе, і на почуття, настрій людей в тому числі. Знаменитий Гіппократ спеціально приписував хворим курси музикотерапії. Піфагору ж належить афоризм: «Музика може лікувати шаленства людей ...» Під час хвороби у людини змінюється його художнє сприйняття. (Деяких привертають твори, повні песимізму і відчаю, де людина прагне знайти паралелі зі своїм життям, або протилежна ситуація - така людина шукає книги зі щасливим кінцем).

Можна розробити цикл бібліотерапевтичної годин, кожен з яких представляє собою літературно-музичну композицію з певним емоційним настроєм. За допомогою спеціально підібраних віршів, уривків художньої прози та музики потрібно постаратися пробудити в людях почуття доброти, знайти таку необхідну в наш стресовий час точку опори, набути впевненості.

Корекція психологічного сприйняття життя - так коротко можна охарактеризувати основний стрижень бібліотерапевтичної годин. Принципова їхня відмінність від традиційних масових заходів полягає в тому, що вплив здійснюється художнім словом і музикою. Повністю відсутні форми звичної пропаганди книги (елементи бібліографічного огляду, бесіди тощо). Задача бібліотекаря зводиться до ролі вправного читця, виконавця. Головне відповідність музики і тексту.

Композицію починають з заспокійливої ​​музики, потім - більш жвава, а завершується сеанс мелодією, яка створює природне настрій.

Теми бібліотерапевтичної годин можуть бути різні: щастя, дружба, любов, сім'я, спілкування з природою, прекрасним.

Про користь і шкоду читання тих чи інших творів (бібліотерапії і антібібліотерапіі) сперечаються в наші дні.

Лікує література, написана духовно здоровою людиною. Механізм бібліотерапії (і арттерапії теж): впізнавання себе, примірювання на себе колізій (і уроків) Героя. Лікування гармонією, вищими цінностями.

Давно відомо, одужують швидше оптимісти. Східна медицина стверджує, що жодне лікування не принесе результату, якщо людина перебуває в пригніченому стані. Наприклад, «Анну Кареніну» Л.Н. Толстого не варто давати людині, що переживає будь-які неполадки в сімейному і особистому житті.

Існує спостереження, що читання творів Шекспіра, Буніна, Бродського та ін. Є засобом від пригнобленого стану. Твори Ф.М. Достоєвського наповнені таємничістю і в деяких людях пробуджують невідомі до цього внутрішні почуття і переживання. Л.Н. Толстой деяких стомлює, а деяких веселить; оповідання Буніна викликають нові відчуття і іскорки життя. У Чехова, як і у Гоголя, є веселі речі, а є й глибокі, філософські міркування.

Найцікавіше, що практика показала: найефективніше неврози лікуються казками Андерсена, повістю В. Титова «Всім смертям на зло» і розповідями Анатолія Алексіна.

Сільська бібліотека
(Основні положення програми та методики)



Проблемна ситуація.

Україна як аграрна держава має світове значення. Це найпотужніша в Європі за земельними ресурсами держава: на її просторах розміщено 24,6% площ усіх чорноземів планети. Сільське населення становить третину всього населення України, яке значною мірою визначає соціально-економічне становище нашого суспільства та гарантує продовольчу безпеку держави.

Але прийняті закони переведення галузей сільського господарства на ринкові умови призвели, зокрема, до суцільного безробіття, відсутності бачення перспектив розвитку сільського господарства, небаченого послаблення фундаментальних основ селянства – основного постачальника продуктів харчування. Кількість сільського населення невпинно зменшується, сім'ї стають неблагополучними через злидні та алкоголізм, більшість молоді через брак роботи їдуть до міст, пенсіонерам залишається тільки доживати віку.

І це при тому, що село віками залишалось першоджерелом національної культури і збереження мови, воно в усі часи було постачальником для державних потреб значних вітчизняних ресурсів. Завдяки збереженню та розвитку національної культури і мови сільських глибинок наша українська нація, на перекір долі, зберегла свою державу і себе як цілісний етнос.

У всіх сферах соціально-економічного розвитку потерпає сучасне село. Складна ситуація склалась і в галузі культури. Стан її розвитку в селі викликає занепокоєння і тривогу. Соціокультурна інфраструктура в сільській місцевості, крім медичних та освітніх закладів, включає сільський клуб або будинок культури та бібліотеку. Клуби та будинки культури, які виконують свої культурологічні функції, часто знаходяться в запустінні або не опалюються. Щодо бібліотек, які призначені бути інформаційними, освітніми, культурними та дозвільними центрами, то виконання цих функцій значно ускладнилось з реформуванням у 1997 р. органів місцевого самоврядування. За цією реформою бібліотеки втратили централізовану державну підтримку, перейшли на утримання органів місцевої влади, що призвело до повної чи часткової децентралізації бібліотечних систем. Щодалі погіршується матеріально-технічна база бібліотек, вони потребують ремонту або модернізації, майже всі не опалюються. Обмеженість коштів не дозволяє передплачувати у необхідній кількості періодичні видання та поповнювати книжкові фонди. Мешканці сіл не купують книги, адже їх ціни занадто високі для пересічного селянина, до того ж в селі відсутня книжкова торгівля. Говорити ж про наявність у сільській місцевості інформаційних чи інтернет-центрів навіть не доводиться. Таким чином у відношенні до сільського жителя порушується його конституційне право на вільний доступ до інформації.

У такій ситуації сільська бібліотека (навіть із своїм дуже повільно поновлювальним фондом) залишається єдиним безплатним, отже максимально доступним для самих широких верств населення (у тому числі й соціально незахищених) інформаційним та культурним центром сучасного села. У вкрай несприятливих умовах вона продовжує виконувати свої функції, шукає шляхи для існування та подальшого розвитку.

Сільська бібліотека як об'єкт соціологічних досліджень.

Про кризовий стан СБ говорить те, що неодноразово у роки незалежності вона ставала об’єктом соціологічних та маркетингових досліджень, в яких піднімалась проблема розвитку сільської бібліотеки у несприятливих для неї умовах ринкових відносин, вивчалось її місце і значення в культурному дозвіллі жителів села.

Результати дослідження "Причини зниження читацької активності в бібліотеках області" (Запорізька ОУНБ, 1991 р.) зафіксували спад читацької активності у бібліотеках різних рівнів, особливо у сільській місцевості, що було обумовлено складною соціокультурною ситуацією на селі, невисоким культурним рівнем населення, превалюванням серед мешканців людей похилого віку. Несприятливі умови для розвитку бібліотек сільської місцевості і підтвердили і підсумки соціологічного дослідження "Організація роботи сільської бібліотеки" (Кіровоградська ОУНБ, 1993 р.). В ході вивчення біло доведено, що відсутність державної політики в галузі бібліотечної справи призводить до певних деструктивних процесів, зокрема невиправданого скорочення мережі бібліотек, відсутності нових надходжень, погіршення стану фондів.

Глибоко і різнобічно проблема культурного дозвілля на селі вивчалася Луганською ОУНБ в ході дослідження „Житель села і культура” (1993-1995 рр.). Для отримання об'єктивних і повних даних, їх збір проводився таким чином, щоб досліджувана проблема була розглянута в різних аспектах, з урахуванням думок, потреб і очікувань всіх соціальних груп. Респондентам пропонувалось вирішити деякі прожективні ситуації, поміркувати над майбутнім села, висловитися щодо можливостей проведення дозвілля тощо. Аналіз опитування показав, що в разі збільшення вільного часу значна частина респондентів використала б його на читання книжок, журналів і газет (46,5%), на домашні справи (40,3%), відвідання клубу та бібліотеки (31,3%). Велике значення для селян бібліотеки продемонструвало бажання значної більшості опитаних (81%) мати в своєму селі бібліотеку.

Загальним висновком дослідження можна вважати тезу: без загального благоустрою сіл та повноцінної діяльності закладів культури не зробити життя селян щасливим, а країну заможною.

Визначення ролі бібліотеки в житті сільського жителя, виявлення специфіки його інтересів до видань з різних галузей знань, місця бібліотеки в системі джерел інформації про літературу та її одержання, з’ясування напрямів діяльності книгозбірень із задоволення дозвільних та духовних потреб сільського населення стали основною метою комплексного соціологічного дослідження Донецької ОУНБ „Роль бібліотеки в житті сільського жителя” (1995-1997 рр.).

Зміни, що відбуваються в політичній, економічній та соціально-культурній сфері українського суспільства суттєво впливають на розвиток бібліотечного сектору, обумовлюють трансформацію статусу та ролі сільських бібліотек у житті місцевих громад і потребують адекватної організаційно-методичної підтримки, формування відповідної регіональної політики. Ці питання розглядалися у дослідженні: “Сільські бібліотеки: стан, проблеми, перспективи” (Запорізька ОУНБ, 2001-2005 рр.), що проходило у два етапи. Опитані жителі області вважають, що місцева влада не повинна приймати рішення стосовно закриття бібліотечних установ без попереднього обговорення й згоди громади. А порівняння підсумків двох опитувань голів сільських рад щодо організації бібліотечного обслуговування, дає змогу дійти висновку, що їхнє відношення до сільських бібліотек впродовж кількох років змінилося на краще..

За результатами дослідження обласна конференція „Сільські бібліотеки в умовах економічних і соціальних перетворень” затвердила „Концептуальні основи розробки програми розвитку сільських бібліотек Запорізької області на 2004-2010 рр.”

За наслідками маркетингового дослідження “Бібліотечне обслуговування сільського населення” (Хмельницька ОУНБ, 2002 р.) сільським книгозбірням області було рекомендовано вивчити внутрішнє й зовнішнє середовище бібліотеки й відповідно покращити якість обслуговування населення; активізувати свою діяльність по залученню додаткових коштів, заручившись підтримкою з боку місцевої громади. З метою покращення фінансового становища, пропонувалося впровадження платних послуг у практику роботи сільської бібліотеки.

Подивитись на бібліотеку очима місцевої громади спробували дослідники Рівненської та Хмельницької ОУНБ в ході соціологічних досліджень "Сільська бібліотека поглядом територіальної громади" (2002 р.) та “Сільська бібліотека – очима читача” (2005 р.).

Дослідження ставили за мету вивчення громадської думки щодо діяльності бібліотеки, потреб мешканців села в послугах книгозбірні, прогнозування розвитку сільської бібліотеки відповідно до потреб територіальної громади, окреслення пріоритетних напрямків її роботи, привернення уваги громадськості та органів місцевої влади до основних питань діяльності книгозбірень. За результатами вивчення було рекомендовано: розширювати інформаційні та сервісні послуги бібліотеки, по змозі поповнювати фонди документами, які відповідають потребам користувачів; активізувати діяльність бібліотеки спрямовану на організацію дозвілля територіальної громади; розвивати діяльність бібліотеки в напрямку співпраці з установами, організаціями та навчальними закладами села.

Дослідження “Організація роботи сільської бібліотеки” (Миколаївська ОУНБ, 2004-2005 рр.) ставило за мету виявлення реального стану розвитку мережі сільських бібліотек Миколаївщини, визначення шляхів і напрямків їх подальшої діяльності.

Опитування користувачів дало можливість зробити комплексну оцінку стану сільських бібліотек, визначити місце бібліотеки в житті сільського жителя, його пріоритети в інформаційних потребах та ступінь їх задоволення, а також дізнатися думку щодо покращання діяльності сільських бібліотек.

Матеріали всіх досліджень констатують, що у соціокультурній інфраструктурі сучасного села бібліотека посідає особливе місце.

Як показують матеріали досліджень, послугами бібліотек для навчання, відпочинку, самоосвіти, отримання інформації користується в середньому більше половини сільського населення, серед якого більше чверті – діти до 14 років.

В той же час протягом останніх років на їх діяльності негативно позначився дефіцит фінансування, значне послаблення матеріально-технічної бази. Кількість сільських бібліотек скорочується, в зону обслуговування значної частини сільських бібліотек входять по декілька населених пунктів, віддалених від бібліотеки від 0,5 км. до 10 км. Через фінансові негаразди не функціонує система обслуговування жителів периферійних сільських населених пунктів пересувними засобами та формами. Як показали дослідження, в таких умовах складно задовольняти досить різнобічні читацькі інтереси.

Певною допомогою у вирішенні цих проблем могли б стати платні послуги, але відношення до них в різних бібліотеках є дуже неоднозначним: від позитивного (респонденти вважають цей крок одним із шляхів вирішення проблеми незадоволеного попиту) до абсолютно негативного.

Вивчення громадської думки щодо діяльності бібліотеки, потреб мешканців села в послугах книгозбірні сприяло визначенню перспектив розвитку сільської бібліотеки з урахуванням її нових завдань та напрямків інформаційної діяльності.

Висновки досліджень свідчать, що успішна діяльність бібліотеки у значній мірі залежить від особистості бібліотекаря, якому необхідно налагоджувати тісні зв'язки з підприємствами, установами, комерційними структурами, рекламувати, пропонувати свої послуги, популяризувати сільську бібліотеку за допомогою засобів масової інформації.

Разом з тим вирішення головних проблем: формування повноцінних фондів, опалення, ремонту приміщень, відновлення устаткування бібліотек, підвищення зарплати сільських бібліотекарів - вимагають вирішення на державному рівні.

Постала необхідність створення державної програми розвитку соціально-культурної сфери села, у якій буде визначена роль бібліотеки як базової установи в справі розвитку освіти й культури в сільській місцевості.

* * *

Мета дослідження – виявлення стану організації, умов функціонування та шляхів оптимізації діяльності бібліотек у сільській місцевості. Вивчення можливості створення Державної програми „Сільська бібліотека”.

Об’єкт дослідження – публічні бібліотеки у сільській місцевості.

Завдання дослідження – визначення широти охоплення жителів села діяльністю бібліотек; шляхів збереження й оптимізації мережі та штатів і кадрів СБ, вивчення рівня впровадження нових інформаційних технологій.

Методи дослідження

Аналітичний – аналіз літератури із проблем бібліотечного обслуговування сільського населення та вивчення матеріалів попередніх досліджень;

Спостереження: збір і аналіз документації базових територій (у період виїздів, у ході пілотажного дослідження);

Документальний – аналіз основних показників діяльності сільських бібліотек за параметрами:

Анкетування – анкетне опитування сільських бібліотекарів, голів сільських рад; експертне опитування керівників районних органів управління культурою базових територійпід час виїздів

Опитування – викладення у довільній формі керівниками регіональних бібліотек бачення проблем бібліотек у сільській місцевості та шляхів їх вирішення.

Кiлькiсть переглядiв: 181

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.