Храми - це наша історія.

Оповіді про ікону та архітектуру.

Рекомендаційний покажчик.

2017 рік

/Files/14289177753-imgp4639.jpg

Основи давнього українського мистецтва були закладені художньою спадщиною Київської Русі. Помітний слід у ній залишили культурні традиції багатьох народів,які в далекі часи мешкали на території сучасної України. Поява християнства на українських землях ще наприкінці І тисячоліття, з його виличною атрибутикою, якими були храми, ікони, богословські книги, церковно - ритуальні аксесуари тощо.
Не викликала спротиву русичів, радше огорнув їх очікуваний тривожний стан, який небавом переросте у стан внутрішньої потреби християнської віри. У прийнятті українцями християнства проявиться певний феномен .У Київській державі буде споруджено величезне число церков, внутрішня частина яких обставлена високомистецькими іконами. Чудом збережені з того часу декілька ікон , більшість тепер знаходиться в Росії.
Про виняткове значення у суспільному житті українців церкви, а в ній іконного зображення суті християнської віри, з’являються у наш час серйозні розвідки з позиції розкріпаченої думки. Люти прагнуть знати з церковного життя все, а особливо вміти прочитати цілу гаму іконних зображень,як найбільш доступну візуальну форму сприйняття біблійного змісту. В іконі стикається реальність та ірреальність, з перевагою таємного, не до кінця зрозумілого від глобальності й величі Бога, творця Всесвіту та по людські ясного й зрозумілого всім земним у своїй смерті, містичному воскресінні,духовній величі, що панує над світом ось уже дві тисячі літ.

/Files/Собор_Успенський2.jpg

Даючи прозріння й милосердно закликаючи до порозуміння, любові й справедливості – образ Христа, що заповнює думку, притягує без вагання все людське єство. Контрасти, що супроводжують людину все її життя, в даному вигляді набирають грандіозних вимірів,які ніякими реальними мірками не відтворити. В іконі панує духовне над матеріальним. Її призначення храмове,де вона органічно входить у цілісний ансамбль, емоційно і образно доповнюючи літургійне дійство, об’єднуючи думки і почуття. Аби об’єднати численні слов’янські племена з властивою їм специфікою економічного й політичного життя, міфологічних вірувань, необхідна була спільна ідеологія. Такою основою стало християнство. Київська Русь приймає його візантійський варіант. Цей варінт – прагнення київського князя до централізації держави, що складалася з окремих удільних князівств. Візантійська культура була могутнішою за західноєвропейську. Вона давала змогу Київській Русі зробити могутній прорив у розвитку своєї культури – на вищі щаблі піднялася культура ,писемність, філософська думка, Першим храмом в Києві була Богородицька (Десятинна). Відтоді почалося активне будівництво кам’яних церков подібного типу.
В 1036 році був закладений Спаській собор у Чернігові князем Мстиславом,Софійський собор в Києві, в Новгороді,Полоцьку за зразком Софії В Константинополі. Про розквіт художньої літератури і духовного життя на Русі свідчила також поява величних споруд Успенського собору Києво Печерської лаври,Собору Михайлівського Золотоверхого монастиря,Кирилівської церкви. Вирішення людського образу можна бачити в знаменитій іконі Володимирської Божої Матері. Надаючи зовнішності Марії рис аскетизму, художник дає змогу відчути ніжність, чуйність її душі,глибину переживань її материнського серця. І мозаїка та фрески Софійського собору, і ікона Володимирської Богоматері, були школою втілення ідей християнського світорозуміння в образотворчому мистецтві. В створенні ікон приймали участь і місцеві майстри, трактуючи життя Київської Русі. Зміни відбулися і в формуванні архітектурного образу храмів – від аскетизму до живописної архітектури. В цьому велику роль відіграв Києво – Печерський монастир.
Тут готували високоосвічених духовних діячів, працювали перші руські літописці Никон та Нестор, перші іконописці Аліппій й Григорій.
Всі починання, про високу майстерність руських художників дає уявлення книжкова мініатюра. В Ізборніку Святослава 1073 року живописець звертається до історії сім.ї Ярослава, виявляє оригінальну манеру письма. Культура Київської Русі не лише засвоює досягнення вченої думки і мистецька Візантії та балканських країн, а й робить значні кроки для їх подальшого розвитку.
Кілессо,Т. Братський Богоявленський монастир і Києво – Могилягська академія.- К.: Техніка,2002 – 144 с.,іл.. –(Книги серії «Національні святині України»).
Розповідається про цікаву, сповнену вікопомних подій історію Братського Свято Богоявленського учительного монастиря, про засновану при ньому першу на наших теренах вищу школу – Києво – Могилянську колегію й академію- світську та духовну.На території монастиря майже 300 років формувався й удосконалювався унікальний архітектурний ансамбль, де в гармонії співіснували різні мистецькі стилі-хвилююче бароко українське й вишуканий класицизм,майстри декоративного та прикладного мистецтва. Книга присвячується 2000- літтю Різдва Христового.
Овсійчук,В. Оповідь про ікону / В.Овсійчук,Дм.Крвавич.- Львів:Інститут народознавства НАН україни,2000 – 398 с.
«Оповідь про ікону» є першим в Україні такого типу виданням, в якому на основі богословської, історичної, мистецтвознавчої літератури розкривається її походження, розвиток і місце в іконостасі. Ікона – складний твір, що має літургійне призначення й, разом з тим, є людським документом присутності часу – це відкрите вікно в духовний світ минулого й у світ вічного буття.
Ричков, П. Архітектурно – мистецька спадщина князів Острозьких –К.:Техніка,2002. – 168с.,іл.. - ( Книги серії «Національні святині України». Присвячується 2000- літтю Різдва Христового).
Книжку присвячено самобутній архітектурно – мистецькій спадщині, пов’язаній за своїм походженням зі славнозвісною родиною Острозьких.
Степовик, Дм. Історія української ікони Х – ХХ століть. – 2-е вид.,стерео.- К.: Либідь,2004. – 440 с.,іл..
У книзі розкриваються особливості розвитку української ікони від хрещення Киівської Русі до кінця ХХст. Дається періодизація історії іконо малювання, характеризуються стилі й специфічні риси української ікони,які відрізняють її від творів інших іконо малярських національних шкіл, аналізуються осередки та школи іконо малювання, традиції іконо - малювання в діаспорі.
Уманцев,Ф.С. Мистецтво давньої України:Історичний нарис. – К.: Либідь,2002. – 328 с.,іл..
У книзі розглядаються закономірності розвитку українського мистецтва в період від ХІІІ ст.. до ХУІІІст. Характеризуються такі його види,як архітектура, скульптура, настінний розпис, іконопис, портретний живо пис, графіка, народна картина., становлення стилю українського (козацького) бароко.
Кiлькiсть переглядiв: 0

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.