Марко Вовчок

Життєпис.

Народні джерела творчості.

(22.12.1833 – 10.08.1907)

/Files/images/knigi/i (1).jpg

160 років (1857 р.) - написано книгу

«Народні оповідання»

2017 рік

Початок літературної діяльності Марка Вовчка припадає на середину 50 – х років,коли вона жила у Немирові. Протягом 1856 – 1857 років вона написала дванадцять оповідань з життя українського селянства і, за порадою О.Марковича, надіслала їх П.Кулішеві у Петербург. У грудні 1857 року з Петербурзької друкарні Куліша вийшла невеличка книжечка під назвою «Народні оповідання», підписані ім’ям Марко Вовчок. Збірка складалася з одинадцяти оповідань. Не ввійшло лише одне оповідання «Чари», бо не відповідало реалістичному характеру інших оповідань.

Пізніше ці оповідання письменниця переклала російською мовою і надрукувала у журналі «Русский вестник» за 1858- 1859 роки. Отже, невеличка збірка оповідань стала визначним явищем української і російської прози.

/Files/images/knigi/Narodni-opovidannya.jpg

Головним у «Народних оповіданнях» було не зображення побуту і звичаїв, а правдиве відтворення соціальних взаємин між основними верствами населення тогочасного суспільства, реалістичне змалювання злиденного існування мільйонів закріпачених селян, викриття панського деспотизму.

«Народні оповідання» були спрямовані проти кріпосницького ладу, продовжували в прозі ту боротьбу, яку розгорнув у поезії Т.Шевченко.

Слово Марка Вовчка було поставлене на «сторожі» «малих отих рабів німих».

Ці оповідання були якісно новим літературним явищем в тогочасній українській літературі. Новаторство «Народних оповідань» полягало

в тому, що письменниця йшла своїми самобутніми шляхами не тільки у відборі, узагальненні, а й у формі викладу, в особливостях композиції, у прийомах творення образів, у фольклорно- розмовній основі стилю.

Однією з центральних тем «Народних оповідань» є життя кріпаків,зокрема страдницька доля саме жінки – кріпачки.

В оповіданні «Козачка» розкривається трагічна доля колись вільної людини, а тепер - кріпачки Олесі,доля жінки, уярмленої в кріпосницькій неволі. Письменниця правдиво відображає кріпосницькі відносини, її увага привернута до внутрішніх переживань героїні. Кріпаччина позбавила права на родинний затишок,пани розлучили її з чоловіком, забрали дітей, прирекли її на самотню, голодну старість, передчасну смерть.

Наступні оповідання «Горпина» і «Одарка» - про долю жінок. Перший – про зруйноване материнське щастя, а друге – про страждання і гибель дівчини, збещеної паном.

Письменниця показувала хиже єство кріпосників, зривала з них маску лібералізму. Поміщики заганяли до могили молодь, батьків призводили до божевілля. Таким люти звіром, вороном хижим зображений пан розпусник з оповідання «Одарка».

«Народні оповідання» написані у формі розповіді від першої особи чи від імені близьких до героїв людей, очевидців їх життя.

Правдиві, хвилюючі історії з народного життя розповідаються щиро і просто. Так просто розповідає про своє життя героїня «Сестри». Незалежна людина, все своє життя, після втрати чоловіка, віддала своє життя родині брата, але сімейні негаразди змусили жінку покинути хату і піти в найми.

Марко Вовчок дивилась на селянсто як на рушійну силу громадського життя, підкреслюючи, що звільнення кріпаків залежить від них самих.

В окремих оповіданнях – «Свекруха», «Максим Гримач», «Данило Гурч» - Марко Вовчок розробляє тему родинно – побутового життя не закріпачених людей. В основу цих творів покладені реальні життєві факти.

Розповідь про свекруху Орлиху, що зненавиділа свою молоду невістку Ганну і привела її та сина Василя до передчасної смерті. Ведеться в реалістичному плані, хоч незвичайною є смерть молодого подружжя та їх матері. Подібне до попереднього оповідання «Данило Гурч». Доля Наталі, яку видали за нелюба і смерть від руки чоловіка - нелюба, має життєву основу. Показуючи трагедії, що виникають в селянському житті, М.Вовчок не раз наголошувала, що причиною їх було насилля у різних його формах, наприклад батьків над дітьми, часто викликане добрими намірами. Виною всьому безправний стан селянина – невільника та усталений протягом віків культ речей, жадоба до грошей.

Автор хотіла бачити своїх героїв вільними і щасливими. В образах своїх позитивних персонажів письменниця втілила характерні риси українського народу, створила яскраві національні типи старого козака, матері, дівчини, юнака.

«Народні оповідання» - це своєрідний художній літопис українського народного життя в період назрівання революційної ситуації в країні напередодні реформи 1861 року. Безпосередні враження від життя закріпаченого селянства, прагнення розповісти про трагедію уярмлених панщиною людей, висловити гнівний протест проти кріпацької неволі – ось ті основні стимули, які змусили Марію Маркович взятися за перо.

1.Костомаров,М.Віхи життя і творчості.-К.:Вища школа,2005
2.Марко Вовчок. Інститутка.:Посібник для 9 класу.-Х.:Ранок,1999
3.Усі письменники і народна творчість:довідник.-К.:2007-2008.-С.55 – 59 Вовчок Марко(справжнє ім’я –Марія Олександрівна Вілінська).
4.Історія української літератури.- В 2-х томах.-К.:Наукова думка,1987- т.1.- Марко Вовчок .-С.316 -327.
Кiлькiсть переглядiв: 0

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.