методико – бібліографічний відділ

/Files/images/rzne/Mykola_Kulish.jpg

Микола Куліш

125 років з дня народження

Доба жорстока, як вовчиця.

(19.12.1892 р.с. Чаплинці, Херсонської області - розстріляний (з27 жовтня по 3 листопада 1937р. на Соловках)

2017 рік

В «Автобіографії» 1921 року М.Куліш наводить вихідні факти свого життя:злидні батрацької батьківської родини у Миколаївській губернії, найми з раннього дитинства, шалений потяг до навчання, гімназія екстерном, відсутність грошей, мобілізація на фронт, швидка кар’єра в радянській провінції, спочатку в Олешках, потім у Херсоні, а з 1922 року в Одесі, вступ до партії у 1919 році. В Одесі Куліш став членом письменницької спілки «Гарт», захопився ідеями літературного угрупування М.Хвильового «Урбіно», закінчив п’єсу «97», яка зробила його знаменитим драматургом.

З 1925 року М.Куліш жив в Харкові,тут він плідно співпрацює з режисером театру «Березіль» Лесем Курбасом, був обраний другим президентом ВАПЛІТЕ.. За десятиліття творчої праці створив більше десяти п’єс. У1934 році Куліша на першому Всесоюзному з’їзді радянських письменників було звинувачено у буржуазному націоналізмі а в 1935 році – заарештовано. Був розстріляний ( з 27 жоттня по 3 листопада) 1937р. на Соловках, як нещодавно стало відомо, - в урочищі Сандомох біля Меджегорська, що в Карелії.

У столиці (Харків) Куліш потрапив до центру духовно – творчого буття.

Видатне письменницьке оточення, дружні й творчі контакти збагачували його художній світогляд. Для Куліша Харків – це літературні читання, зустрічі, бесіди. Плідна багаторічна співпраця з трупою театру «Березіль» та його Лесем Курбасом. Вони зустрілися у 1925 році. Лесь Курбас, тоді вже знаменитий досвідчений режисер, і Микола Куліш – драматург, перша п’єса якого недавно поставлена у Харкові, принесла йому всеукраїнське визнання. Зустріч митців була значно більшою подією, аніж знайомством. Вона мала неабияке значення не тільки для них обох,а й для освіченого суспільства. Це були творчі контакти, що продовжувались близько восьми років.

Це було піднесенням українського театру, це були сили , що глибше пізнається себе. Режисер вважав М. Куліша провідним українським драматургом, про це говорив в своїх виступах диспутах, статтях. На думку режисера, в Кулішеві втілювались плюси української драматургії. З п’яти п’єс Куліша, що йшли на сцені «Березіля», Курбас поставив три.

Особливе значення для режисера і для театру мав спектакль «Народний Малахій». Це була перша для Курбаса п’єса сучасного українського митця, постановку якої він здійснив у своєму знаменитому ( вже на той час) театрі. Сталося це на шостому році існування «Березоля». Дослідження доказують, що «Народний Малахїій» - одне з найвищих досягнень театру Курбаса. Класичність режисерської роботи, відточеність акторських партій, неповторність сценічного оформлення.

Все це складало грані успіху «Березоля» у постановці Кулішевої п’єси. І всього українського театру 20 – х років. Феномен вистави був би не можливим без феномену художніх цінностей самого твору. Це розумів сам Курбас. Він надзвичайно високо оцінював п’єсу, вважав її геніальною і прираховував до найвидатніших творів сучасної світової літератури, а образ Малахія Стаканчика – головного героя - відносив до категорії «вічних героїв». Зв'язок драматург – режисер був двосторонній.

Твори Куліша сприяли еволюції сценічної естетики Леся Курбаса, збагаченню його фундаментальних режисерських принципів. Навколо М.Куліша групуються письменники. Вони визначають у ньому одного з найталановитіших, найяскравіших українських письменників. У харківський період драматичний талант М.Куліша досяг свого апогею.

Його знала вся Україна. «Народний Малахій», «Патетична соната», «Маклена Граса» стали новим словом не тільки в українській драматургії, а й у художньому мисленні європейських літератур. Але на межі 20 – 30 років для М. Куліша настають важкі часи, трагічні часи.

Його твори зазнають критики – політичної, естетичної. Його ім’я роблять символом негативних тенденцій в українській літературі,його п’єси сповнені ідеологічних вад,вони (п’єси ) зводять наклеп на радянську дійсність. Проти драматурга спрямовується ідеологічна кампанія, на з’їзді письменників його оголосили буржуазно - націоналістичним драматургом. На той час це було одним із найнебезпечнішим звинуваченням для митця. Це було вже схоже на вирок. Миколу Куліша стратили 3 листопада 1937, у радянському концтаборі на Соловках.

Література:

1. Усе для школи. Микола Куліш.

2. Усі письменники і народна творчість.-С.177.

3. Історія української літератури ХХ століття. –С.403.

4. Гроно нездоланих співців. – С.101

Кiлькiсть переглядiв: 0

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.