Сад житейських думок, трудів та почуттів.

2017 рік

(Автобіографічні замітки)

/Files/images/knigi/Валерій_Шевчук.JPG

(Валерію Шевчуку -85 років з дня народження (20 серпня 1932 року)

Частина 1

Я народився в родині шевця ( отже я натуральний Шевчук) у місті Житомирі… Мій дід Іван працював на різних роботах при Житомирському магістраті,зокрема запалював ліхтарі на стовпах.

Мав 6 – х дочок та сина Олександра ,мого батька. Сам дід був високого зросту, дуже добрий характером.

Прапрадід мій по матері Вікентій Малецький прийшов в Житомиріз Польщі з двома хлопцями. Причина приходу була невідома. В сім,ї діда поляка розмовною мовою була українська .

Було в мене досить багате подіями і враженнями дитинство, та й не дивно: пам'ять моя почала фіксувати з чотирирічного віку,був це 1943 рік. Малим я мав здатність весь час кудись забредати і постійно губитись. Вперше це сталося якраз 1943 року, коли розсердившись на брата, я рушив у білий світ шукати матір, яка пішла в той час на базар,

і забрів на житомирську Смолянку, саме туди, де, як розказували, варили дітей на мило. Однак, я був щасливо знайденим і припроваджений додому, ця пригода була відображена в різних творах. Весь цей цікавий калейдоскоп – війна і післявоєнні роки, черги за хлібом, харчова нестача, ігри у війну, часом криваві, патрони, солдатські каски, які ми носили, зброя, лазіння по скелях і по підземних ходах, що їх вирила вода на протилежному боці річки. Потім були холодні класи,відсутність підручників, перші книжки , які вдалося прочитати, перша вчителька Марія Яківна (вона описана в «Дім на горі»).,12 –а чоловіча початкова школа, де я провчився три роки,а тоді перейшов в іншу, теж українську школу.

Я пішов у перший клас, в школу,де навчався старший брат Анатолій. Батько мій Олександр Шевчук був особою досить цікавою.

Один із багатодітної сім, ї, що закінчив церковно-приходську школу.

Пройшов війну, батько був великий трудівник – шив взуття, при цьому дуже любив , коли мати читала йому українську класику, улюбленими письменниками його були І. Нечуй –Левицький та Панас Мирний. Отакі вечори пробудили у мене інтерес до української літератури. Мати пильнувала нас від усіляких компаній вуличних, скеровувала в бік освіти, школи, книжки, бібліотеки, дому. Знала добре українську літературу,добре розмовляла літературною правильною мовою, але і знала польську мову.

Згодом брат почав писати вірші,які мені дуже подобались. В десятому класі я вельми захопився поезією Генріха Гейне, переживав юнацький сплін і декламував напам’ять любовно – песимістичні Гейне

вірші, тому що був закоханий в якусь дівчину регулярно, починаючи з четвертого класу. Спробував сам писати вірші, які мій брат справедливо висміював, бо там не було ні ритму, ні образів – відверто кажучи, я не знав,як потрібно писати вірші. Писав я і історичні оповідання, і вірші в прозі, початок історичного роману. Прочитавши книжку віршів Василя Чумака, я повикидав усі свої вірші поперекреслював історичні опуси.

Завів новий зошит і на ньому написав «Новий період». Віршів я написав багато,але жодного не надрукував. Чому не друкував. Тому що хотів мати щось сокровенне для душі, щось з мистецтва, що не продається. Школу закінчив не на п’ятірки,але і не погано. Згодом, працюючи на бетонному заводі,один із майстрів,сказав мені,щоб я йшов десь навчався,бо в мене «буде інша доля,як у нас».

Мене вабила все більше і більше українська філологія, точніше літературознавство. Із захопленням прочитав 20 – ти томник І.Франка , де саме були статті про літературу, читав статті про літературу і Г.Сковороди, читав вірші О.Олеся,драми Старицької Черняхівської, В.Винниченка, Г.Сковорода став для мене учите життя.

Мене вабив Київ. Я готувався до вступу в університет тому, що туди поступила дівчина,яка мені подобалась і поступив на історико –філософський відділ. Батько дуже радів за мене. Перше що я вчинив, пішов до університетської бібліотеки - до каталогів , де на той часбуло дуже багато лібералізовано. В той час я ознайомився з творами Є.Плужника,В.Підмогильного, з прозою і поезією А.Кримського, прочитав Клима Поліщука, М.Зерова, М.Грушевського, В. В Аинниченка пізнав прозу Кнута Гамсунга і закоховся в неї.Читав, ясна річ і з історії України –М.Грушевський,В.Антонович,О.Лазаревського О.Єфременко).

Моїми ровесниками були І.Драч,М.Вінграновський І.Жиленко, М.Сингаївський. Н.Кащук. Скоро я відчув,що в поезії мені тісно і почав писати новели, ще досить слабенькі. Перше оповідання було про Шевченка «Настунька» і було надруковано у збірнику «Вінок Кобзареві», що вийшов в Житомирі. Літературна газета надрукувала стінну газету «Заспів», де розмістили моє оповідання «Щось хочеться».

На 4-5 курсах треба було писати диплома і я зацікавився літописом Самійла Величка,що викликав інтерес до цієї праці в подальшому житті

Після закінчення університету було мене направлено до газети «Молода гвардія» до Житомира.Я їздив власним кореспондентом від газети

Потім одруження на Неонілі Біличенко, прекрасній філологині,армія та замовчування в літературному процесі. Повернувся я саме тоді, коли почалися масові політичні арешти серед української інтелігенції.»

Дім на горі або Життя та пригоди Валерія Шевчука

(Автобіографічна та не автобіографічна розповідь про письменника ).

Частина 2.

У 1967 році письменник активно працював у літературі – це мабуть була «можливо,вершина мого поступування у 60 – ті роки».
На початку року вийшли твори «Серед тижня» « Я був тоді без роботи й мусив заробляти літературною працею,а це було на перших порах нелегко. Написана автором повість «Гніздо»,що потім увійшла в сагу житомирську «Стежка в траві». Написано оповідання,зроблені переклади поезії Г.Сковороди - так почалась зацікавленість поезією українського бароко, писано було ряд статей ,було зроблено ряд перекладів за межами України –Росія,Польща та Франція.
В видавництві «Радянський письменник» дуже «зі скрипом йшла робота над книжкою «Вечір святої осені»,писав я статті,рецензії та оповідання і тоді в передмові до книги Е.Гофмана «Золотий горнець»
Я теоретично обґрунтував свій перехід до умовних форм письма», але я працював багато і видавництво «Дніпро» готувало до друку збірку літописів С.Величка в моєму перекладі. Десь у цьому часі я підписав листа – протест української інтелігенції, за що мене проробляли в Спілці письменників». Тоді письменник створив повість «Золота трава» і перший варіант повісті «Мор». Писав історичні й фольклорні, фантастичні оповідання, статті, перекладали на різні мови
Нарешті вийшла книжка «Вечір святої осені», в якій було надруковано вісім нових оповідань. «Так закінчив свою діяльність шістдесятник Валерій Шевчук,У важкі сімдесяті мене майже не друкували і зачинився у келії і там працював, як міг». –так про цей період писав автор багатьох цікавих книг.
У 1971 році автор, у зв’язку з ювілеєм Г.Сковороди, надрукував кілька статей про мислителя та п’єсу про нього «Сад». Але прози автора вже рішуче ніхто не друкував. «Тим часом із В.Яременком у нас виникла ідея зробити для школи перекладну антологійку давньої української поезії,тим більше, що, перекладаючи літописи С.Величка, я натрапив там на вельми цікаві тексти. Це і стало початком мого величезного захоплення,яким я горів продовж усіх 70 – х років, - відкрив цілий масив маловідомої або й невідомої нашої поезії, десь на сотню імен, поставивши постулат, що давня українська поезія була багатомовна й творилася по різним культурним осередкам»
Твори Валерія Шевчука почали друкувати дуже багато в «роки вісімдесяті». В ці роки «міг писати, друкувати, що забажаю. Я почав активно друкуватись, за попередні десять років напруженої праці літературної продукції в мене зібралось безліч,то й мав з чого. Вхід в літературу дав мені новий стимул до праці,тим більше,що моїми давніми поемами суспільність раптом зацікавилась.»

( Розповідь В.Шевчука в збірнику для школи «Усе для школи. Українська література.»)

Література, що названа в цьому списку, знаходиться в фондах

відділів районної бібліотеки для дорослих.

1.Шевчук,В.Біс плоті:Історичні повісті.- К.:Твім інтер,1999.

2.Шевчук,В.Роман юрби:Хроніка «безперспективної» вулиці (1972-1991). – К.: 2009.

3.Шевчук,В.Привид мертвого дому: Роман – квінтет. – К.:Пульсари,2005.

4.Шевчук,В.Птахи з невидимого острова:Роман,повісті.- К.:Рад.письменник,1989.

5.Шевчук,В.Муза роксоланська.Українська література ХVI – XVIII століть.- У 2-х книгах. – К.:Либідь,2004.

6.Шевчук,В.Фрагменти із сувою мойр.Кросворд.:Роман.-К.:Либідь,2014.

7.Шевчук,В.Фрагменти із сувою мойр. Театр прози: Роман.- К.:Либідь,2014

8.Шевчук,В.На березі часу. Ті ,котрі поруч.:Спогади про сучасників.-К.:Либідь,2015.

Кiлькiсть переглядiв: 117

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.