/Files/images/sasik/P5280475.JPG

Тарас Шевченко і його поетична спадщина

Творчість Тараса Шевченкаможна б поділити на чотири основні періоди, зумовлені обставинами його життя, і в кожному з тих періодів виходили з-під його пера різні жанром, темою чи формою поетичні твори.

І так, після викупу його з кріпацтва (1838), в ранні петербурзькі роки, виходить у 1840 р. його «Кобзар», а в ньому такі твори, як «Заспів» („Думи мої”. . .), «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка», «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч». За словами Франка — поява «Кобзаря» була епохальною датою в розвитку українського письменства, другою після «Енеїди». „Ця маленька книжечка — стверджує він, — відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухла, немов джерело чистої холодної води, заясніла невідомою досі в українськім письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову». У цьому ж періоді, у 1841 р. виходять окремим виданням його «Гайдамаки», а крім цього, в альманасі «Ластівка» його поезії «Вітре буйний» («Думка»), «На вічну пам’ять Котляревському», «Причинна» та інші.

Час від першої подорожі в Україну у 1843 р. до арешту в 1847 р. становить другий період життя і творчості Тараса Шевченка. Це т.зв. період „Трьох літ” (назва від збірки творів написаних в роках 1843-45, які ідейно творять одну мистецьку цілість). З цього періоду маємо його «Кавказ», «Іван Гус», «До живих і мертвих», «Холодний яр», «Великий льох», «Суботів», «Розрита могила». Загалом 1845 рік, у якому він відбув другу подорож в Україну, це час найвищого розцвіту Шевченкового таланту, тоді появляються такі його твори, як «Наймичка», «Сон», «Заповіт», переспіви «Псальмів Давидових» і інші.

Третій період — це творчість років 1847-57, коли поет в тюрмі, а передовсім на засланні, всупереч категоричній забороні, все таки пише т.зв. захалявні вірші, як «Чернець», «Іржавець». Лірика побутова часів заслання інша від попередньої. Поет сягає споминами у свою молодість («Мені тринадцятий минав»), звертається до джерел народної пісні, креслить побутові картини з життя народу (поема «Княжна», «Сон — Гори мої високії», «Як би ви знали паничі»).

Четвертий період — це після звільнення зі заслання роки 1857-61. З цього періоду є його твори «Неофіти» і «Юродивий».

В цілому — твори Шевченка як поета-романтика і творця української національно-державницької ідеології поділяють за такими жанрами:

1. Балади: «Причинна», «Тополя», «Утоплена», «Лілея», «Русалка».

2. Поеми побутові: «Катерина», «Наймичка», «Княжна».

3. Поеми суспільно-політичні: «Сон», «Кавказ», «Посланіє», «Неофіти».

4. Історичні: «Гайдамаки», «До Основ’яненка», «Суботів», «Розрита

могила», «Іван Підкова», «Гамалія» (ці дві останні мають тільки історичну основу).

5. Драма: «Назар Стодол я».

Написав теж Шевченко декілька повістей російською мовою («Капітанша», «Художник», «Музикант», «Близнюки», «Барнак», «Сліпа», «Тризна» і інші). Деякі з них мають цікавий біографічний матеріал, а інші дають картини з життя тодішньої Росії; заторкають питання суспільні (панщина), виховні та етичні (моральний розклад російських дворянських родин, життя пересічної російської інтелігенції, старшин і т.п.). Написані вони в реалістично-побутовому дусі.

Тематика поезій Шевченка наскрізь романтична, а при тому наскрізь національно-українська. Основний атрибут поетової романтики це, очевидно, пейзаж, це тло, на якому він або описує події, або виспівує свої думи, чи плете тонке і субтельне мереживо своїх думок. Тут на першому плані передовсім степ, на якому віє вітер і могили, а в них заховане минуле України; інколи — це бурхливе море або неспокійний вітер, коротко — це пейзаж рухливий, динамічний. На його тлі виступають люди, що немов би достосовані до такого саме пейзажу: це бандурист (улюблена тема українських романтиків), що висловлює своєрідну філософію, або це козак — борець за волю, це врешті селянин, що страдає, чи безталанна дівчина або мати-селянка, що сумує над долею своїх дітей. Ці всі теми взяті з народної поезії або власного життєвого досвіду. Знає Шевченко і загально-романтичні теми. Знає він фантастику (русалки, переміна дівчини в дерево); знає типове романтикам божевілля — жах, шлях до загибелі, самогубство і дітогубство, отруєння чоловіка і зґвалтування дочки, самотність і катування, пожежі і вбивство власних дітей. Все це знайдете в Шевченкових баладах і побутових поемах.

А друга особливість поезії Шевченка — це історичні теми, при чому улюбленою його формою є „дума”, на означення української історичної пісні або його ж власні численні „думки”, а в них багато ідей, багато музичности поетичних форм, підкреслених співзвучністю і римами.

Кiлькiсть переглядiв: 444

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.