Книга Роду Деревенчі

Мені не треба слави, ані грошей,

Ані щоб сильний світу похвалив,-

Аби хто – небудь, мислію возросший,

До мене часом слух свій прихилив.

Л. Костенко

І саме таких, «мислію возросших» людей зібрала літературно – музична вітальня Татарбунарської центральної районної бібліотеки з нагоди презентації книги Матвія Юхимовича Деревенчі «Буджацький слід». Бо так побажав сам автор, широко знаний не тільки у нашому районі завдяки публікаціям на сторінках газети «Татарбунарський вісник» й прихильники його творчості. Ця людина знана і в Україні, і поза її межами: вчений – академік,член Спілки журналістів та Міжнародної асоціації письменників – публіцистів. Нині завідує кафедрою економіки та підприємництва Ізмаїльського інституту водного транспорту. У творчому доробку – шість художніх книг, у тому числі і дві поетичні збірки «Виноградний дощ» та «Перевал». Має численні звання та нагороди, серед яких найпочесніші: Зірка «Герой козацтва», орден Святого Аристратига Михаїла Українського Чорноморського козацтва та медаль «За відродження духовності».

Як бачимо, є визнання заслуг перед українським народом, відповідно – і слава, а нову книгу (сподіваємося, не останню) видав власним коштом (причому, немалим!). Я дуже поважаю Матвія Юхимовича як людину неординарну, непересічну, цікавого співбесідника та письменника. Тому із великим задоволенням погодилася бути ведучою заходу.

Аудиторія була різновіковою, із великим багажем досвіду і зовсім без нього; прийшли колеги, знайомі і друзі, прихильники і не зовсім. Одним словом – байдужих не було. Бо що таке презентація книги? Це як хрестини дитини, коли приходять усі із віншуваннями - привітаннями, добрими словами і побажаннями щастя дитині та її батькам.

Свою «дитину» на ймення «Буджацький слід» пан Матвій «виношував» аж 5 років! Письменник зізнається: «Хто у своєму житті щось написав, той знає, що писати книгу – це велика виснажлива праця, поєднана із багатьма чинниками. А коли пошук матеріалів пов’язаний із працею в архівах, музеях, бібліотеках та кабінетах чиновників? Скільки разів мені відмовляли, бо не хотіли брати на себе зайві навантаження та відповідальність. Але життя вчить: коли не пускають через двері – треба лізти через вікно. Я так і робив.»

«Буджацький слід» - історія одного роду 200 –річної давнини, що мешкав у Буджацькому степу, на берегах річки Алкалії. І можна тільки уявити, як писалася ця історія. Достеменно так, як у Ліни Костенко «кров’ю на своїй землі.» Це Книга Роду Деревенчів – чесного, працьовитого, бідацько – козацького роду, де головний талант усіх пращурів – важка праця та виживання. Це щастя і трагедія, труд і відпочинок, голод і війна, колективізація і колгоспні будні, щоденний побут і одвічні ремесла, звичаї та обряди, незабутні імена і дорогі серцю світлини…

Слід зазначити, що М.Ю. Деревенча провів власне розслідування факту загибелі і місця поховання керівника Татарбунарського повстання Андрія Клюшнікова (матеріали друкувала наша районна газета у грудні 2014 року). Є багато цікавих фактів із історії сіл Дивізія, Тузли, Базар`янка. Так що це не тільки історія одного роду.

Книга буде незамінним порадником, енциклопедією краєзнавства для усіх охочих та залюблених історією рідного краю: вчителів, істориків, школярів, студентів.

…Затамувавши подих, запрошені слухали авторську презентацію, де оживали картини минувшини. Звісно, що внаслідок білих плям в історії та стереотипів радянського виховання у кожного із нас свій власний погляд на історичні події, своє ставлення до них. Наприклад, сьогодні нам важко розібратися стосовно двохрічного кровопролиття на Донбасі: чому офіційно АТО, а не війна? Отак і ставлення до факту загибелі Андрія Клюшнікова (як доводить М. Ю. Деревенча) було неоднозначним. Але крапку над «і» у дискусії поставив фахівець, учитель історії Татарбунарського НВК «Школа – гімназія», І. І. Максимчук. Ряд запитань щодо історії Чорноморського козацтва задав екс – працівник райвідділу поліції В. Я. Трофименко. Зі словами вдячності виступили Ф. І. Лісецький, В.І. Швець, М. М. Яценко. А шанувальниці поетичного дару пана Матвія Щеголькова В.Г. та Соколова С.Ю. подарували весняні букети – квіти та пісні на слова автора, а бажаючі підспівували в унісон.

Отак на вдячно – співочій ноті завершилася презентація Книги славного роду – енциклопедії щирого козацького серця, яку створила для нас людина – оркестр. І це не велемовність. Бо талантів у М. Ю. Деревенчі не міряно. Побажаємо ж автору «Буджацького сліду» здоров’я, снаги та нових книг, до яких прихилять слух і зір небайдужі.

Бо ще перо тримають руки

І серце ще велить писати

Є мислію возросщі учні та онуки

І є кому що передати!

З повагою шанувальниця

М.Ю. Деревенчі Л.М.Павлюк

2016 рік

_________________________________________________________________________

20 листопада 2014 року у приміщенні центральної районної бібліотеки відбулася зустріч з неординарною людиною, аграрієм, вченим, членом Союзу журналістів, членом міжнародної асоціації письменників і публіцистів, козацьким генералом - осавулом Матвієм Юхимовичем Деревенчею. Автор презентував збірку «Перевал», у якій природно звучать вірші про людину, про її життя, про природу і кохання, відлунюють сільські мотиви, що не дивно, адже автор усе своє життя пов'язаний з сільським життям.

На зустрічі автор розповідав про людей, з якими довелося працювати протягом життя - районних активістів, які зробили багато доброго, корисного для суспільства.

Виступ Деревенчі М.Ю. змусив кожного згадати історію рідного краю, автор підкреслив, що треба усе найкраще і позитивне передати молодим людям, допомогти їм обрати вірний шлях для подальшого життя.