«Чарівний мій край»

Конкурс поетичних творів про місто Татарбунари татарбунарська районна бібліотека

28.08 2016 рік

Відбулося свято – День міста, на якому підбивалися підсумки конкурсів, об’явлених в місцевій газеті «Татарбунарский вестник», на сайтах та сторінках соцмереж закладів культури міста. В конкурсі на кращий поетичний твір про рідне місто взяли участь не тільки мешканці міста Алєксєєнко І.В, Оболянін В.А., Крацик Л.А., а й мешканці нашого району Гордієнко Г.А. (с. Дивізія), Бабич Н.І, (с. Дивізія), Шидловська Н.В. (с.Струмок). Приємно було те, що деякі автори подавали на розгляд не один, а декілька творів.
Усі вірші різні за рівнем літературної майстерності одночасно були по справжньому щирі, написані від чистого серця. Поезія була присвячена одній тематиці – рідному місту, але кожен висловлював думки своїми, лише їм надиктованими музою словами.
За рішенням журі одноголосно переможцем конкурсу стала Крацик Л.А. – мешканка міста Татарбунари з віршем «Рідне місто», вона мала змогу продекламувати свій вірш 28 серпня під час святкування Дня міста та отримала подарунок від міської ради.

/Files/images/rzne/IMG_7942.JPG /Files/images/rzne/IMG_7941.JPG

Вітаємо Людмилу Аркадіївну з перемогою та бажаємо подальших поетичних успіхів! Всім, хто прийняв участь, щиро дякуємо за те, що відгукнулися на пропозицію районної бібліотеки. Запрошуємо всіх до подальшої співпраці в нашій «Літературно-музичній вітальні». До зустрічей!!!

Рідне місто

Коли спускаєшся з гори

З чудною назвою Мангит

І мальовничий краєвид.

Біжить Когильник між полів,

Вівчар жене овець в кошару

В вбранні зеленім причаївся

Мій сад,мій дім – Татарбунари.

Тут працьовитий люд живе

В боях, труді здобувши славу

Притулок кожен свій знайде,

Хто закохався в Татарбунари.

Їх спокій з вилами в руках

Охороняють комунари

Аби не повернувсь той жах,

Що сколихнув Татарбунари.

Тут з- під землі фонтани б`ють

Стрімкі, холодні – лід і пломінь

І Пушкін день і ніч сидить

Увіковічений у камінь.

Потік фонтанів золотий

Несе крізь місто вдаль Фонтанка

І тягнуть верби до води

Зелень віти спозаранку.

Пройдуть поважно, навмання

Вдихну повітря свіже,чисте

Це є мій ай, моя земля

Моє кохання рідне місто.

Людмила Крацик.

Кiлькiсть переглядiв: 220

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.